Тараканів форт
Що?
Тараканівський форт — фортифікаційна оборонна споруда інженера Тотлебена, муровані будівлі якої ховаються в товщі землі. Фортецю збудували росіяни в кінці XIX ст. на тогочасному кордоні з Австро-Угорщиною, але так і не скористалися нею — здали без бою австро-угорцям, а під час Брусиловського прориву самі ж її і штурмували; потім оборону фортеці тримали поляки. Збудоване як потужний захисний об’єкт, укріплення, однак, не було часто залучене до військових дій. Як наслідок, мури фортеці руйнувала не так зброя, як час, що якось непомітно знівелював її просторову значимість, відібрав історичну роль. Зараз це напівзруйнований, але той самий, що і століття тому, величезний комплекс будівель із цікавим плануванням, сповненим загадок. Але й це не змінює того факту, що Тараканівський форт — закинений, ніким не доглянутий, ніде не зареєстрований, нікому не відомий і не потрібний історичний об’єкт. Майже нікому.
Де?
Якщо в тебе викликало обурення «нікому не потрібний» (ну як це нікому не потрібний?!) у попередньому реченні, то, очевидно, належиш до тих, хто становить більшість мого «майже» — мандрівників, туристів, шукачів пригод. Потішу гарною новиною — шукати далеко, глибоко й довго не треба, форт розташований у місці, куди не дуже складно добиратися — за 3 км від Дубно в селі Тараканів, за 2 км від самого Тараканова, або ж від тра
траси Київ—Чоп. До поселень від форту доволі далеко, і на шляху, окрім туристів, можна зустріти хіба поодиноких селян, які вертаються з поля. Дорога до фортеці пролягає через лісисту місцевість. Вражають розміри форту, кількість кімнат. Мені вперше по-справжньому було моторошно — відчула себе в пригодницькому фільмі.
Як?
Найкращий спосіб дістатися до форту — їхати автостопом або ж автобусом з Києва до Львова, вийти де треба (в другому селі після Дубно, справа буде видно цвинтар). Одразу за цвинтарем — дорога в ліс, потрібно йти нею не звертаючи, прямо. Якщо наприкінці дороги звернути наліво (свого часу чогось потягнуло так зробити), шлях до форту буде через цілком темний, довгий (метрів 100) тунель. Наче перехід в іншу реальність. І з першого кроку непогано налаштовуєшся на місцеву атмосферу. І, звісно, йти найкраще в бадьорому настрої та з гарним товариством. Оглядати споруду з друзями і продуктивніше, і веселіше, та й безпечніше. Не слід забувати про пильність — споруда в аварійному стані.
Коли?
Насправді можна поїхати коли завгодно — в будь-яку пору доби, року — все залежить від тебе. Хочеш більшого екстриму – вирушай вночі ;), та як би там не було, ліхтарик у будь-якому разі треба мати з собою. У коридорах форту (варто додати, численних!) тьмуща тьма цілодобово. Але заблудитися боятись не слід — виходів, може, й більше, ніж самих коридорів. А ще справді проймає мороз по шкірі – у прямому сенсі: ніколи не знаєш, на якій ти глибині, і тому під час прогулянки коридорами час від часу раптово холоднішає. Кажуть, що форт має 4 поверхи під землею (крім того, ще два з високими стелями над), але багато шляхів унизу залиті
водою, тож чи є змога якось туди дістатись – невідомо. Хіба сам/сама спробуєш і розкажеш/напишеш про це сюди. Якщо хочеш пробувати – то для цього найбільш годна пора — літо, але обережно з борщівниками, їх там повно. Узимку буде проблематично вибратися на дах, звідки цікаво подивитись на форт зверху. Ну і зараз, у жовтневих барвах, там, напевно, особливо гарно, оскільки місцевість доволі лісиста.
Чому?
Бо Тараканів — унікальне явище в Україні. Бо Тараканів — (передаю думку автора сайту про Тараканів fort.tarakaniv.tk/, де, до слова, раджу полазити) те, що в Чехії стало б музеєм. Але є й переваги такого статусу форту – переваги для тебе – повна свобода в його дослідженні, тобто в будь-який час і скільки завгодно ти можеш насолоджуватись оглядом. А от недоліки здебільшого стосуються стану самої фортеці, і головний полягає в тому, що без догляду вона руйнується, тож і ти, ознайомлюючись із укріпленням, не зловживай нею. Форт аж ніяк не потребує ще більше графіті.
Додам лише одну з причин, чому варто відвідати: можливо, так удасться привернути увагу до стану форту, й ідея музею таки буде втілена. А решту причин кожен знає чи знайде сам, я тільки заохочу відкривати для себе Україну. Їй є чим вражати.
АВТОР Орися Грудка