Сирія – світовий вузол

Сирійський конфлікт – вузол протиріч глобальних масштабів. Він безпосередньо впливає на Близький Схід, європейську політику із актуальним нині питанням біженців, та й зрештою на Україну, адже США та Росія можуть взаємопоступатись локальними інтересами в Сирії та Україні. В Шамі (так країну називають араби) проходить вістря боротьби між головними напрямами мусульманського світу – шиїтів проти суннітів, фундаменталістів проти вестернізаторів. «Прогнилий» авторитарний режим баасизму-соціалізму вже кілька років воює проти незадоволених. Страждають християни, яких витісняють із тисячолітньої батьківщини. Постає курдський проект як зародок майбутньої національної держави, хоч дивно – з опорою на марскистсько-ліві ідеї напротивагу інтернаціоналізму суннітської умми.

Передумови війни наростали роками. Ще в післяколоніальний період у 1960-х демократичний режим Сирії входить у конфлікт із США та Францією через прохолодне відношення до міжнародних корпорацій. Починаються перевороти, внаслідок яких приходять до влади арабські соціалісти (Партія БААС). Вони будують світську націю, спираючись на релігійні меншини – християн,  шиїтів, а насамперед – алавітів, у яких суннітська більшість вбачає багатобожників. Репресії, економічні проблеми проявилися в Арабській весні 2011 р. Зовнішня пвдтримка Ірану та Росії, недієздатність Європи сприяли переростанню революції у війну, в розпалюванні якої взяли участь окремі впливові сусіди.

Іран будує шиїтський геополітичний проект і задивляється на країни Перської затоки, де переважають шиїти, пригноблені суннітськими монархіями. Араби не можуть обрати орієнтира – Саудівська Аравія чи Катар,Туреччина чи, може, Єгипет? Росія даремно сподівається відновити міжнародний престиж. США вичікують, Європа не бажає активно втручвтиь Ісламська держава наступає, а відгалуження Алькаїди (як Фронт ан-Нусра) розраховує на допомогу Вашингтона.

Коли ж закінчиться війна і якими будуть її наслідки? Найкраще було б розділити Сирію на сунніто-арабську, курдську та алавіто-християнську частини. Все до того йде. Але Шам перебуває не у вакуумі. Сторони не виснажуються – їх підтримують закордонні сили, між якими існують власні "ігри". За геополітичні ігрища розплачується народ Сирії. Тепер втручання Кремля підсилить президента Башара Хафіза аль-Асада, який однак не відвоює схід і центр країни. Зате проллється більше крові, більше агонії. Чи не пора світовому товариству взятись за причини, а не наслідки? Не хочеш біженців, розповзання зброї та насильства – не розпалюй війни в сусіда. Відголосок цього чекає і на Росію, бо донецький бандитизм вийде з-під котролю, і по РФ розповзеться насильство й звичний нещадний бунт. А українцям варто вчитись – ніхто, окрім нас, не поставить Україну вище власних інтересів.

Підготував Юрій Олійник