Книжкові скарби
Сьогодні своїми книжковими скарбами ділиться Бузунова Надія Федорівна, викладач англійської мови в НаУКМА, один з найактивніших читачів наукової бібліотеки 2012 року, а ще та, хто залюбки робить постановки Шекспірових п'єс зі студентами!
— Не хочеться мені бути занудою, але я в останні роки читаю те, що подобається тільки мені.
Подобаються такі речі, яких я раніше не читала. Скажімо, це книга, яку написав Ед Стаффорд — чоловік, який пройшов пішки від Тихого океану до Атлантичного вздовж усієї Амазонки. Він брав собі тимчасових провідників із місцевих людей. Ну і це все, звичайно, пішки, через усю Амазонію. “Walking the Amazon”. І як він зв'язувався час від часу зі світом, і як вони там бороли всі труднощі і справлялись з усім, що було.
Ну, Умберто Еко — звичайно. Мені так подобається автор, що я просто беру книгу і не дочитую, а читаю просто для задоволення. Це треба просто аналізувати, чому мені подобається Умберто Еко =) А ще — “Сто років самотності” Маркеса.
“читаю те, що подобається тільки мені”
З історичних книг — Алесса́ндро Ґваньї́ні де Ріццоні “Хроніка європейської Сарматії”. Автор — італієць за походженням, батько приїхав до Польщі у 16 столітті. Це хроніка 16 століття. Неймовірно цікава книга, тому що Гваньїні як людина дуже-дуже освічена пише про все навколо, про всі народи. Це для мене просто було відкриття.
Ну і, звичайно, це Норман Дейвіс “Europe” (Norman Davies), це книга з історії, дуже зручно побудована. Там подаються історичні тексти про всі європейські країни, країна за країною, народ за народом…
“щасливі люди... вони завжди встигають більше, вони успішніші, вони добріші”
Українською мовою мені дуже цікаво було читати “Волинська шляхта в релігійних рухах 16-початку 17 ст”, “Родоводи волинської шляхти 16 -1 половини 17 ст”. Ніколи раніше не було відкрито всіх тих архівів, які все-таки існують про цей відрізок нашої історії. І було неймовірно захопливо прочитати про цей період і відчути його. Бо ми могли мати якісь такі чисто фрагментарні документальні описи, а тут — живі факти. Наприклад, коли князь Острозький і один з представників Гулевичів зібралися до короля польского поговорити про те, щоб Україна була рівноправним членом на той час польсько-литовського союзу. Не як територія однієї з народностей. Як все це розвивалося. Тексти дають зрозуміти етику того часу, культуру, політичні відносини пояснюють... Ну якщо вам зараз цікаво, чим все це закінчилось, то з'ясувалось, що Гулевич був не православний, а протестант, бо вони там ще церковні питання вирішували, і, оскільки він був протестантом, то нічого не вдалося. Це все описується у двох книгах. Потім — шляхетні роди з гербами того часу. Наприклад, я про це раніше нічого не знала. Один за одним шляхетні герби Волині з представниками. Я, наприклад, знайшла свою родину, і виходить тепер так, що я той кінець роду краще знаю, ніж цей, ближчий =)
- Щоб ви хотіли побажати студентам?
- Що я б хотіла побажати? Ну я навіть не знаю, як так просто сказати. Треба щось таке красиве побажати. Бути щасливими! Це дійсно страшно болючий час. Дехто вже вилікувався від попередньої депресії, дехто ще ні. Я так думаю, якщо вже щиро і від душі, — бути щасливими в кожний момент нашого життя. Тому що щасливі люди... вони завжди встигають більше, вони успішніші, вони добріші, вони толерантніші... Вони людяні. А коли я сказала людяні, то тут вже треба дуже багато говорити, що в журналі не поміститься. Тому що часто людей дуже роз'єднують політики, релігії, релігійні діячі, але ось цей стержень такої от людяності, — він присутній в українцях усе життя. Він обов'язково виведе нас туди, ну, куди нас може вивести, скажімо, мистецтво, скажімо, висока музика, про яку говорять, що вона — найкоротший шлях до спілкування з Богом.
Розмову вела Марія Косенко
Зображення з: teenreadingtoday та amazon.com