Греція для мандрівників: що треба знати
Мотивів для подорожі в Елладу може бути багато: натхнення після курсу з античної культури і відповідне бажання побачити давню спадщину, відвідати нову країну або просто помилуватися морськими краєвидами і позасмагати на пляжах. Якою б не була ваша мета, перед самостійною подорожжю варто знати про специфіку балканської країни, як краще спланувати подорож та що побачити і спробувати. Про це та інше – далі.
Будьте уважними, готуючи документи для отримання грецької візи. Якщо у цьому сприяє турфірма і ви їдете на відпочинок – проблем не має виникнути. В іншому випадку необхідно точно вказати мету вашого перебування, надавши запрошення, а у разі необхідності бути готовими надати потрібні документи, які стосуються організації чи людини, яка запрошує. Якщо ж була отримана відмова (а такі випадки почастішали за останні місяці), краще не втрачати надії – писати у посольство, погодитися принести всі документи знову і висидіти чергу. Шлях довгий, але якщо є впевненість у великому бажанні побачити країну - то це буде того варте. А можливо пощастить і ця інформація не буде актуальною .
Щодо дороги, то можна знайти прямі рейси до Афін як з Києва, так і зі Львова (і, ймовірно, з інших міст), але їхня середня ціна – кілька тисяч гривень. Бюджетний варіант – діставатися лоукостом через іншу країну, ціна буде трохи більше тисячі, не враховуючи дорогу до тієї країни. Я подорожувала через Польщу, спочатку автобусом зі Львова до Варшави (ще й провела чудовий день у столиці Польщі), потім поїхала за місто до аеропорту Модлін, а вже звідти - до Афін. Довга дорога, але з неї теж назбиралось вражень. Перші чудові відчуття виникають над морем, а згодом Афінами, якщо спостерігати спочатку захід сонця, а потім багато вогнів на острівцях та у самій столиці.
Коли майже серед ночі я їхала автобусом до хостелу і мені треба було знати, на якій зупинці виходити – я запитала у місцевого жителя, але він міг пояснити мені лише жестами. Проте коли я спитала у водія – той був спроможний допомогти. Якщо потрібно щось спитати англійською – краще звертатися до працівників сфери послуг, поліції, а продавці в сувенірних магазинах зазвичай володіють багатьма мовами, зокрема і російською.
Афіни – сучасне багатонаціональне місто, історичної спадщини у ньому залишилося небагато. Але must see – це, звісно, Акрополь, Агора і Новий музей Акрополя. Їх важко описувати, краще побачити на власні очі. Крім того, з Акрополя розгортається чудовий краєвид столиці Греції. Ще варто побачити ці місця ввечері, коли вони підсвічуються, проте слід бути обережними на слизьких скелях, де легко впасти.
В центрі Афін треба побачити площу Синтагма, де знаходиться Парламентський палац разом з могилою Невідомому солдатові, чудовим фонтаном і Національним садом поруч. Ще цікаво було спостерігати, як передають варту евзони (елітний підрозділ піхоти грецької армії).
Греція – це не тільки її материкова частина, а навіть більшою мірою острови в Егейському морі. Якщо чимало туристів відвідують курорти на тій частині, то більшість греків втікають на відпочинок саме на острови. До того ж, не дуже популярні. Мені розповідали, що є невеликі острови, які є цілком природними, їх не дозволяють розбудовувати, але відпочивати у польових умовах на них можна. У рамках своєї подорожі ми відвідали два острови – Хіос та Інуссес. До них ми діставалися з порту Пірей (Пірей – місто, яке з'єднане з Афінами, ще з 5 ст. до н.е. було гаванню Стародавніх Афін) на поромі. Триває морська подорож близько восьми годин. Коштує таке задоволення у межах 19-38 євро (найдешевші квитки – економ-клас, їх важко купити, решта – це палуба; квитки в кабіні відповідно дорожчі). З Хіоса до Інуссеса дорога займає дві години. На цьому острові вже дійсно почуваєшся дуже комфортно через невелику кількість туристів.
Серед видів громадського транспорту найпопулярніші в Афінах – автобуси і метро. Однак у ситуаціях, коли вам потрібно буде дістатися за конкретною адресою, особливо пізно ввечері або вночі, вам скоріш за все порадять взяти таксі. З ними варто бути пильними. Взагалі краще брати машину одразу на кількох людей, щоб ціну можна було розділити. Крім того, варто подивитися на лічильник водія, коли сідаєш у машину, бо були випадки, коли ми вже бачили, що там вже нараховано 2 Є. Інший випадок, який з нами трапився: ми вказали точну адресу, а водій сам не знав, як туди дістатися, і почав питати в перехожих (в той же час лічильник нараховував ще більшу суму). Краще питати ціну одразу, бо на місці призначення можете бути здивовані, коли за 10 хв дороги з вас попросять 10 Є. Подібні випадки можуть статися і у ресторанах і кафе. До багатьох страв прийнято подавати хліб та воду, що і роблять офіціанти. А потім виявляється, що хліб, який тобі поставили, в них коштує 5 євро.
Грецька кухня сподобається і прихильникам ситної їжі, і тим, хто надає перевагу чомусь легкому і корисному. Сувлакі, гірос, грецький салат і морепродукти – невід'ємна частина грецької кухні, варто спробувати. Сувлакі і гірос – майже одне й те саме, хоча гіросом зазвичай називають сувлакі, загорнуте в піту. В деяких ресторанах цей гірос називається "піта сувлакі". Наче все складно, але насправді просто: основні інгредієнти – м'ясо, смажена картопля, соус, помідори і цибуля. Гірос ззовні трохи нагадує шаурму. І справді, в невеликих кафе його можуть приготувати як фастфуд: хвилина – і готово; у ресторанах його чомусь готують 20 хв. Серед напоїв національними вважаються узо і мастіка. Обидва зроблені на основі анісу (рослини, яку часто додають до ліків). Узо – напій, який прийнято пити розбавленою з водою між прийомами різних страв, аби трохи розбавляти смак. Цей мікс набуває майже білого кольору. Батьківщиною мастіки є саме острів Хіос, сама мастіка – це лікер на основі бренді, вона може мати різні смаки. Крім мастіки і узо, варто спробувати і грецьке вино. І наостанок, "cheers" грецькою буде "jamas".
Можна шукати і читати багато інформації про Грецію, але статті і фото ніколи не зрівняються з реальними відчуттями, коли перехоплює подих від краєвидів. Тож треба скласти маршрут, взяти з собою супутників і натхнення – і вирушати у подорож.
АВТОР Анастасія Соголовська